|
Голова обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь дав інтерв'ю
газеті „Вільне життя". Подаємо виклад матеріалу, опублікованого 26
березня 2008 року на сторінках згаданого видання. Які пріоритети обирає
керівник краю в своїй роботі, що його хвилює і непокоїть, чим
захоплюється і про що мріє? Про це, як мовиться, з перших вуст.
Чого намела нова «мітла»?
- Юрію Васильовичу, ви вже відчуваєте себе тернополянином?
- Я з 2004 року і не переставав ним бути. В мене тут багато друзів, знайомих.
- У народі кажуть: нова мітла мете по-новому. Що нового в області намела вже ваша «мітла»?
-
Говорити про які-небудь радикальні зміни за такий короткий період
завчасно і неправильно. Нині формується нова структура адміністрації,
яка зможе оперативно вирішувати поставлені завдання, проводиться
поступове кадрове оновлення виконавчої влади, окреслено основні
пріоритети діяльності адміністрації. Багато з тих питань, які ставимо
перед собою, вже сьогодні починають набувати реального змісту.
- А якщо конкретніше: що це за пріоритети?
-
Дуже важливе завдання - врегулювання земельних відносин. Мене турбує,
що земля у нас не набула реальної вартості, а власники паїв не
отримують гідної плати за її використання. Ведемо роботу з орендарями
щодо підвищення вартості оренди та переходу на грошову форму
розрахунків. Адже в багатьох випадках власники паїв отримують в рахунок
оплати паю товари, вартість яких значно вища ринкової. В таких випадках
будемо діяти жорсткою. І ті позитивні стандарти орендних відносин, які
сьогодні поставили перед собою наші кращі господарники - Крижовачук,
Гасюк, Гута, Гадз, Білик та багато інших повинні витримувати усі
господарства краю.
Друге завдання - використання природних надр.
На жаль, нині не менше половини кар'єрів розробляються незаконно, а
отже податкові надходження до бюджетів усіх рівнів відсутні.
А от
збитки економіці і екології краю від таких кар‘єрів величезні.
Починаючи з витрат на ремонт зруйнованих сільських доріг, які не
пристосовані до проїзду автомобілів великої тоннажності до витрат на
рекультивацію земель використаного кар‘єру.
Адже їхні багатотонні вантажні машини розбивають шляхи, які не пристосовані до такої тоннажності.
Третя
проблема. Мене турбує працевлаштування вивільнених працівників у
сільському господарстві. Підвищення технологічності в цій галузі
зменшує їх кількість. Неефективний сільгоспвиробник не має високої
рентабельності, нерідко працює на межі збитковості, використовує
застарілі технології, не отримує належної врожайності, але він потребує
багато робочих рук. Ефективний ж власник має обігові кошти, сучасну
техніку, вирощує високі врожаї, але йому вже не треба так багато
працівників. Для області важливо зрозуміти, як у такій ситуації
створювати робочі місця, чим зайняти людей. Разом із
сільгоспвиробниками мусимо знайти вихід.
- А чи вдалося
забезпечити задекларовану вами на першій прес-конференції прозорість
влади? Чи з'явились обіцяні сайти, на яких державні адміністрації та
ради розміщують інформацію про свою діяльність?
- Переконаний, що
в стосунках між владою і населенням багато негараздів саме від
нерозуміння того, що робить влада. Ми нині на сайті
облдержадміністрації (www.oda.te.gov.ua) публікуємо кожне моє
розпорядження, щоб люди мали уявлення про те, що ж я прийняв і могли
дати цьому оцінку. Також на згаданому веб-ресурсі розміщено списки
пільгових черг на житло, на транспорт, щоб кожен зацікавлений міг
подивитись, чи посунулась його черга, чи ні. Хочу, щоб люди зрозуміли:
я з ними відкритий! На жаль, більше ніхто цього не робить. Чому жодна
рада не вивісила списків, хто орендує яке майно і за якою ціною? Якщо я
член громади, то маю право знати, хто і за скільки утримує моє
громадське майно. Це ж не комерційна таємниця! Чому не йдуть на
забезпечення прозорості влади?!
- Ви ж пішли.
- Так. Я
хочу, щоб кожен знав: влада не ховається і готова будь-які питання
обговорювати. Я не завжди можу вирішити всі прохання людей, але
відверто пояснюю, чому не можу цього зробити. Хочу, щоб такими
відвертими були і місцеві адміністрації, і місцеві ради. Та, як бачу,
ще не всі готові до такої роботи.
- Може, тут і політична складова замішана?
-
І цього не бракує. Хоч я прагну, щоб ми були єдиною командою, в першу
чергу ставили перед собою не політичні, а реальні питання життя людей
області. Тоді вони почнуть нам вірити. Справді, поки що дуже багато
робиться через призму політичної заангажованості: якщо це ініціатива
однієї партії, то інша її не підтримує, якою б важливою вона не була.
Тому що це не їхня ініціатива, працює на авторитет іншої політичної
сили... А вона працює на авторитет влади у цілому.
Громадянам - чай і печиво, голові - їхні проблеми
-
Ви часто їздите у райони, проводите прийоми громадян. Їх тепер, за
вашим починанням, частують чаєм, печивом. А чи змінилося щось у суті
самих звернень, чи й далі йдуть люди на прийом до голови
облдержадміністрації з проблемами, які спокійно можна розв'язати на
рівні райдержадміністрації чи навіть сільської ради?
- Після
проведення перших моїх прийомів громадян, я застеріг керівників
райдержадміністрацій: «Якщо до обласної влади звертатимуться люди з
проблемами, які можна розв'язати на вашому рівні, буду вважати що ви
працюєте неефективно». І нині можу констатувати різке зменшення
кількості таких звернень.
- А з якими питаннями здебільшого ідуть до вас люди?
-
З приводу деяких судових рішень, ухвалених не на їхню користь
сподіваючись, що це можна вирішити в адміністративний спосіб. Є чимало
питань по розподілу землі, звернень з невиплати заробітної плати,
особливо з колгоспів, які вже ліквідовані, збанкрутілі, і не мають
жодного майна.
На жаль, в області є випадки, коли заборгованість
із зарплати мають і підприємства комунальної власності. В січні-лютому
ми погасили 293 тисячі гривень боргу із зарплати працівникам аеропорту.
Тепер стоїть питання про виплату заробленого працівникам комунальної
аптеки в Підволочиську, де люди вже другий рік не отримують зарплати.
Виникає,
чимало питань і стосовно фонду зайнятості. Є багато людей, які стають
на облік, побудуть там певний період, йдуть на підприємство, відтак
просяться, щоб їм видали довідку, нібито вони не підходять з
кваліфікації, - і знову стають на біржу. Маємо тут, разом із фондом
зайнятості, соціальними структурами, правоохоронними органами, навести
лад.
- Тепер багато говорять про пріоритетність соціальної сфери в діяльності влади. Яке місце займає вона у вашій роботі?
Найбезпосередніше!
Особливо актуальними для нас є питання соціального захисту вразливих
категорій населення. Один із таких пріоритетів - сім'ї, які мають
десять і більше дітей, а також ті сім'ї, котрі набралися мужності і або
всиновили, або взяли на виховання п'ятеро і більше дітей. Ми готові
допомагати їм у поліпшенні житлових умов, забезпеченні транспортом,
побутовою технікою. Уже до першого квітня всі сім'ї, які взяли на
виховання п'ятеро і більше дітей, отримають мікроавтобуси. А далі
ставимо перед собою завдання забезпечити сім'ї, які мають 15, 16, 17
дітей...
- ... і такі в нас є?
- Є, звичайно. Хочемо
розв'язати їхні побутові проблеми. Скажімо, нині для сім'ї, де є 15
дітей, купуємо будинок у Теребовлі. Залучаємо в область спонсорську
допомогу для поліпшення матеріальних умов тих 112 сімей, які мають
десятеро і більше дітей. Провели інвентаризацію їхніх потреб. Головам
райдержадміністрацій дано доручення щодо вирішення питання надання
дітям з таких сімей, при досягненні ними повноліття, земельних ділянок
під забудову. Прагнемо також залучити бізнес на допомогу таким сім'ям.
Всіляко
підтримуємо створення будинків сімейного типу і ті родини, які хочуть
взяти на виховання п'ять і більше дітей. Уже вісім сімей виявили таке
бажання, то ж, думаю, в першому півріччя ми накопичимо необхідні
матеріальні ресурси, щоб вони змогли взяти під опіку сиріт. А це сорок
дітей! Нині в Коропецькому інтернаті ми маємо 160 вихованців.
- Отже, четверта частина цих дітей отримає дім і названих батьків.
-
Я буваю в родинах, які взяли сиріт з інтернату: це зовсім інші діти!
Вони змінилися, вони знайшли любов, тепло, ласку. Тому ми прагнемо за
два-три роки остаточно закрити питання з інтернатівською освітою й
інтернатівським вихованням в Україні. Президент цього від нас вимагає.
Не все вимірюється кількістю металу
- Ви погоджуєтесь із тим твердженням, яке нам нав'язують, що Тернопільщина - депресивна область?
-
Ні! Коли говорять про депресивність нашої області, то я розумію, що
мають на увазі кількість виробленої продукції на душу населення. Але,
погодьтеся,: на гектарі землі, а ми є аграрною областю, можна виробити
сільгосппродукції на 10-20 тисяч гривень. А на гектарі землі, де
розташований великий гірничо-збагачувальний завод, отримують мільйони.
Але це специфіка області: ми годуємо Україну, виробляємо продукти
харчування, даємо 40 відсотків високоякісних українських спиртів. Нині
ми виходимо майже на стовідсоткове освоєння земель.
Зрештою, чи
можна говорити про депресивність регіону, коли Тернопільщина одна з
трьох-чотирьох областей, де народжуваність збільшується, а смертність
зменшується?! Як можна говорити про депресію регіону, який ставить
перед собою мету? А ми ж усі хочемо в Європейський союз, прагнемо
досягти його стандартів. То ж не все вимірюється тільки кількістю
металу на душу населення.
- Хоч ми й аграрна область, чи є в нас можливість активніше розвивати й промисловість?
-
При входженні до СОТ вивільниться дуже багато робочих рук, яким ми
повинні знайти застосування. Тому для нас нині першочергове завдання -
створення сприятливого інвестиційного клімату. Ми маємо гіпси, корисні
копалини, піщані та щебеневі кар'єри, які треба розробляти. Ми ж
ставимо умову: хто хоче це робити, мусить забезпечити переробку. Бо
переробка - це і є робочі місця.
Ми готові створювати максимально
сприятливі умови для таких підприємств. Тому так багато уваги
приділяємо, зокрема, дозвільній системі. Щоб кожен хто хоче легально
працювати, міг без проблем зареєструвати своє підприємство.
На
загал інвестор хоче йти в Україну, але його спиняє політична
нестабільність і нинішня економічно-інфляційна ситуація. Бізнес хоче
працювати в прогнозованих умовах. Та я певен: ми ці процеси пройдемо і
в країні почнеться знову нарощування питомої ваги інвестицій. Думаю, що
частина з них осяде на Тернопільщині.
- Чи ви особисто читаєте
газети, зокрема, тернопільські, чи вам тільки підкреслюють, що
прочитати? І яка журналістика вам ближча: та, що обслуговує владу,
хвалить її, чи та, яка намагається об'єктивно аналізувати її діяльність?
-
Знаю, що дуже багато чиновників люблять пресу, яка їх хвалить. Але ж
люди прекрасно розуміють, де підлабузництво, а де - конструктивна
позиція.
Для населення цікава і користується його довірою та
преса, яка вміє об'єктивно розставляти акценти... Переконаний: жителі
області чітко відчувають з публікацій, де замовний матеріал, а де
бажання журналіста об'єктивно висвітлити ту чи іншу ситуацію.
Намагаюся читати місцеву пресу, всеукраїнські видання та матеріали з мережі Інтернет.
- А як ви використовуєте свій вільний час?
Хотів
би більше уваги приділяти своєму дозвіллю. Люблю театр, проте теж не
завжди можу туди піти. Допізна засиджуюсь у кабінеті, а коли піднімаю
голову від документів, ловлю себе на думці, що вистава в театрі вже
закінчилася... Хотів би більше уваги приділяти спорту. Я ж дзюдоїст,
люблю силові та ігрові види спорту, але нині тільки й встигаю, що
зранку піти в басейн і поплавати. Дуже хотів би десь відпочити, адже
вже п'ять років не був у відпустці. Найбільший мій «відгул» -
три-чотири дні між Новим роком і Різдвом. Багато є речей, які хотів би
зробити, але поки що не в змозі. Не вистачає часу.
- Можете пригадати, коли востаннє щиро раділи і за що?
-
Нещодавно був у Шумському районі, де вручали мікроавтобус багатодітній
сім'ї, і настільки підняла настрій маленька донька господарів.
Підбігла, схопила за руку ї каже: «Пішли, покажу свою кімнату». Хвилин
п'ятнадцять водила мене по цій кімнаті, все показувала. І так радісно
стало на душі і від тієї щасливої дівчинки, і від її братиків, що
бігали навколо тієї машини, вмощувалися за кермо...
- На цій
приємній згадці дякую за перше ваше інтерв'ю «Вільному життю». І хай
таких радісних хвилин буде у вас якомога більше. Щиро бажаю вам успіхів.
Розмову вела Галина САДОВСЬКА
|