Сергій Рудик з голим торсом, у джинсовому комбінезоні і з кувалдою в руках виступив проти пам'ятників тоталітарній епосі. Поки що лише в рекламі.

У Києві з'явилися цікаві білборди. На них Сергій Рудик, заступник голови КМДА, з голим торсом і в джинсовому комбінезоні, розбиває молотом стіну. На тлі стіни напис: «20 писяч пам'ятників тоталітарному режиму «Пора» знести (Рудик - член «Пори-ПРП». - «24»)». Правда, з розміщенням плакатів вийшла осічка - один з білбордів повісили напроти Лук'янівського кладовища. Тож заклики уродженця Чернівців, окрім зносу пам'ятників, який ратує ще й за українізацію всієї зовнішньої реклами і перейменування більше сотні вулиць, навряд чи будуть почутими.

Заберіть Леніна від Шевченка...

Втім ідея зносу бронзових вождів хвилює деяких товаришів не на жарт. До мера, наприклад, звернулася міська організація Української народної партії. Вони вимагають, щоб Черновецький негайно зніс пам'ятник Леніну на Бессарабці. «Усі морально здорові люди вшановують 75-ту річницю жахливої трагедії українського народу (Голодомору - «24»), а в самому серці Києва, на бульварі Шевченка, стоїть пам'ятник Леніну», - обурилися партійці. Безлад. Тим більше, що є указ президента - до 75-тої річниці знести пам'ятники, перейменувати вулиці, площі й сквери, назви яких увічнюють людей, причетних до репресій.

Парк радянського періоду

Київські чиновники з особливою ретельністю ставляться до указів гаранта. Тому ще в середині січня мерія пообіцяла демонтувати по два пам'ятники Крупській та Дзержинському, монументи Косіору, Калініну та аж 17 пам'ятників Іллічу. У Шевченківському районі столиці вже навіть придумали, куди подіти демонтованих Леніних. Підселити їх монументи до монумента Пушкіна, створити «Парк радянського періоду» і заробляти на цьому гроші. Оформити стенди з радянськими плакатами, листівками й пресою тих часів, зробити сувеніри і продавати їх туристам.

Андрій Оніщенко, заступник директора музею втор сировини заводу «Київміськавторесурси», впевнений, що ця ідея користуватиметься чималим попитом. «Лише до нас щотижня приходять сотні киян», - розповідає він. Музей відкрився у вересні минулого року, неподалік від станції метро «Лівобережна». Крім старих прасок, касок, гранат та ікон, тут можна побачити радянські медалі, членські квитки, підшивку газет «Іскра» 1900-1903 років і з десяток монументів Леніну. Найбільший, висотою в сім метрів, стоїть при вході на територію заводу - тому що в музей не помістився. На одній зі стін залу висить погруддя Дзержинського. Під ним вирішили встановити знаряддя катувань - лещата, батоги...

Усі експонати музею передали кияни - точніше, це те, що вони викидали на смітники або здавали у пункти прийому втор сировини. У музеї, до речі, не проти забрати вождів, присуджених до зносу. Але якщо треба - можуть і поділитися з містом своїми пам'ятниками. Для «Парку радянського періоду».

27 вождів - під знос

Відомий скульптор Анатолій Кущ у 70-ті роки створив пам'ятник Дзержинському. Нині не проти, щоб його знесли. Каже, чим менше таких пам'ятників, тим краще. Тим більше, коли його робив, говорить скульптор, не знав, що насправді представляв із себе залізний Фелікс.

А от Микола Пархоменко, голова Всеукраїнського товариства охорони пам'ятників, проти ліквідації вождів «Це політична кампанія. Не більше. У західних областях, наприклад, уже знесли все, щ тільки можна: у тому числі, і цікаві монументи. Треба дивитись не кого ввічнюють, і чи має пам'ятник художню цінність», - вважає він.

Та й «Парк радянського періоду», впевнений Микола Трохимович, - порожні балачки. «Ці пропозиції звучали ще в 90-ті роки. Тоді такий самий парк хотіли створити в Пирогові. Але все це швидко стихло. Хоча б тому, що на це потрібні колосальні гроші» сотні мільйонів гривень».

У мерії поки що не підрахували, скільки грошей піде на демонтаж пам'ятників. Зате вже визначилися з кількістю пам'ятників: 27 бронзових вождів планують відправити в утиль.

Анастасія Рафаїл

Газета «24» № 57 (284) 17 березня 2008 року