1

І. Внести такі зміни до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України.............):

2

1.10. Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

1.1) у пункті 1.10 слова „сплачується (нараховується)” замінити на нараховується;

1.10. Проценти - доход, який нараховується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

3

1.20. Звичайна ціна

1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

1.20.2. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

1.20.3. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

1.20.4. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

1.20.5. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

1.20.51. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

1.20.52. Центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

1.20.7. Звичайна процентна ставка за депозит - процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ - державним органом, визначеним законом. До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однією стороною договору перед іншою.

1.20.8. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

1.20.9. Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

1.2) пункт 1.20 викласти в такій редакції:

“1.20. Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Звичайна ціна визначається відповідно до цього пункту.

Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом здійснюється за такими методами:

порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж);

ціни перепродажу, у разі відсутності даних для застосування методу неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних за іншими методами;

“витрати плюс”, у разі відсутності даних для застосування методів ціни перепродажу та порівнювальної неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних для застосування методу балансової вартості;

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни вважається, що звичайна ціна співпадає з договірною.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни – у цьому випадку звичайна ціна визначається загальними правилами, встановленими цим пунктом.

1.20.1. За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності – за ціною на однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, в тому числі, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) цим методом використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, враховуються знижки пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги) стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності – однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

1.20.2. За методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена при подальшому продажу такого товару (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.

1.20.3. За методом “витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. Для визначення націнки використовують середньостатистичну рентабельність у даній галузі (виду діяльності).

1.20.4. Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлюється центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цього пункту.

1.20.5. Звичайна процентна ставка за депозит (кредит) – процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту (кредиту) за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного (кредитного) договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного (кредитного) договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

1.20.6. Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пункту 1.20 щодо відсутності даних для застосування методів визначення звичайних цін.

Не допускається застосування звичайних цін у разі продажу платником податку в роздріб продуктів харчування та товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.”

1.20. Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Звичайна ціна визначається відповідно до цього пункту.

Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом здійснюється за такими методами:

порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж);

ціни перепродажу, у разі відсутності даних для застосування методу неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних за іншими методами;

“витрати плюс”, у разі відсутності даних для застосування методів ціни перепродажу та порівнювальної неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних для застосування методу балансової вартості;

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни вважається, що звичайна ціна співпадає з договірною.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни – у цьому випадку звичайна ціна визначається загальними правилами, встановленими цим пунктом.

1.20.1. За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності – за ціною на однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, в тому числі, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) цим методом використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, враховуються знижки пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги) стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності – однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

1.20.2. За методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена при подальшому продажу такого товару (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.

1.20.3. За методом “витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. Для визначення націнки використовують середньостатистичну рентабельність у даній галузі (виду діяльності).

1.20.4. Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлюється центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цього пункту.

1.20.5. Звичайна процентна ставка за депозит (кредит) – процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту (кредиту) за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного (кредитного) договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного (кредитного) договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

1.20.6. Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пункту 1.20 щодо відсутності даних для застосування методів визначення звичайних цін.

Не допускається застосування звичайних цін у разі продажу платником податку в роздріб продуктів харчування та товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.”

4

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

2. У другому абзаці підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 слово „сплаченого” замінити на „нарахованого”.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, нарахованого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

5

4.2. Не включаються до складу валового доходу:

4.2.12. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

3. У підпункті 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 слова “юридичної особи - емітента” доповнити словами “або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи”.

4.2. Не включаються до складу валового доходу:

4.2.12. Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

6

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

4. У статті 5:

4.1) у підпункті 5.2.1 слова „сплачених (нарахованих)” замінити на „нарахованих”;

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

7

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

4.2) у підпункті 5.2.2 слова „суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду” вилучити, а слова „два відсотки, але не більше п'яти” замінити словом „п’ять”;

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.2. Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірі, що перевищує п'ять відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

8

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.5. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

4.3) у підпункті 5.2.5 слова “внесених (нарахованих)” замінити словами “нарахованих”;

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.5. Суми нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

9

5.2. До складу валових витрат включаються:

4.4) пункт 5.2 доповнити новим підпунктом 5.2.18 такого змісту:

"5.2.18. Суми коштів, сплачених як третейський збір відповідно до закону";

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.18. Суми коштів, сплачених як третейський збір відповідно до закону;

10

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

4.5) у підпункті 5.3.3:

у першому абзаці слово „сплату” замінити на „нарахування”, а слово „виплат” на „виплат (нарахування)”;

у другому абзаці слово „сплачених” замінити на „нарахованих”;

у третьому абзаці слово „сплачений” замінити на „нарахований”;

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.3. Нарахування податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; нарахування податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, нарахування податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат (нарахування) таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, нарахованих у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, нарахований у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

11

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

4.6) у підпункті 5.3.4 слово „Сплату” замінити на „Сплату (нарахування)”;

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.4. Сплату (нарахування) вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

12

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

4.7) у підпункті 5.3.5 слово „Сплату” замінити на „Сплату (нарахування)”;

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.5. Сплату (нарахування) штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

13

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.8. Виплату дивідендів.

4.8) у підпункті 5.3.8 слово „Виплату” замінити на „Виплату (нарахування)”;

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.8. Виплату (нарахування) дивідендів.

14

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

4.9) у підпункті 5.3.9 слово „Виплату” замінити на „Виплату (нарахування)”;

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.9. Виплату (нарахування) винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

15

До валових витрат включаються:

5.4.2. Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

4.10) у підпункті 5.4.2 слово „виплатою” замінити на „нарахуванням”;

До валових витрат включаються:

5.4.2. Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, нарахуванням роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

16

До валових витрат включаються:

5.4.5. Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

4.11) у підпункті 5.4.5 слова „оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями” замінити на „придбання послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями”;

До валових витрат включаються:

5.4.5. Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нормами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або придбання послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

17

5.4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку

До валових витрат включаються:

5.4.6. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

4.12) третій абзац підпункту 5.4.6 викласти у такій редакції:

„Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 7 відсотків суми валових витрат та амортизаційних відрахувань попереднього звітного (податкового) року”;

5.4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку

До валових витрат включаються:

5.4.6. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

18

5.5. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. 

5.5.1. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

5.5.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

5.5.4. Для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів.

5.5.5. Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2.

4.13) у пункті 5.5:

у назві пункту 5.5 слово „сплати” замінити на „нарахування”;

у підпунктах 5.5.1-5.5.2 слова „виплатою або”, „виплати або”, „виплату або” вилучити;

у підпункті 5.5.4 слово „виплатою” замінити на „нарахуванням”;

у підпункті 5.5.5 слово „сплату” замінити на „нарахування”;

5.5. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі нарахування процентів за борговими зобов'язаннями. 

5.5.1. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

5.5.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

5.5.4. Для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий доход звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із нарахуванням процентів.

5.5.5. Витрати на нарахування процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2.

19

5.9. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

4.14) у пункті 5.9:

у першому абзаці слова „та поліпшення (перетворення, зберігання)” вилучити;

абзац перший доповнити реченням такого змісту:

"Під балансовою вартістю запасів у цілях ведення податкового обліку їх приросту (убутку) слід розуміти вартість запасів, що визначається виходячи із ціни їх придбання, за якою вони включаються до складу валових витрат платника податку";

5.9. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

20

5.11. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

4.15) доповнити статтю 5 пунктом 5.11 такого змісту:

“5.11. Валові витрати зменшуються на суму фактичних втрат товарів (комерційних втрат, браку), крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним центральним органом державної влади, або іншим органом, визначеним законодавством України”.

У зв’язку з цим пункт 5.11 вважати пунктом 5.12.

5.12. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

21

7.3. Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті

5. У статті 7:

5.1) У пункті 7.3:

Назву пункту 7.3 викласти у такій редакції:

“7.3. Податковий облік операцій із розрахунками в іноземній валюті“.

7.3. Податковий облік операцій із розрахунками в іноземній валюті

7.3.1. Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

7.3.2. Витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Підпункти 7.3.1-7.3.3 викласти у такій редакції:

“7.3.1. Порядок визначення валового доходу у зв’язку з продажем товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

У разі якщо відвантаження товарів, надання результатів робіт, послуг передує оплаті, то доходи, нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату відвантаження таких товарів, надання результатів робіт, послуг. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від покупців товарів (робіт, послуг), при включенні до складу валового доходу звітного періоду перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на дату одержання такого авансу (попередньої оплати). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з одержанням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті від покупців товарів (робіт, послуг), не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товарів, (результатів робіт, послуг) визначається за валютним курсом, що діяв на дату зарахування такої іноземної валюти на банківський рахунок платника податку.

Для цілей цього пункту під терміном “валютний курс” слід розуміти офіційний валютний (обмінний) курс грошової одиниці України, установлений Національним банком України, до грошової одиниці іншої країни.”

7.3.2. Порядок визначення валових витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

Витрати, нараховані платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату оприбуткування таких товарів (отримання результатів робіт, послуг). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з оприбуткуванням товарів, отриманням результатів робіт, послуг з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана продавцям товарів (робіт послуг), у момент включення до складу валових витрат перераховується у гривні за балансовою вартістю такої іноземної валюти, визначеної за правилами цього пункту. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з наданням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті продавцям товарів, (робіт, послуг) не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні.

7.3.3. Порядок перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті, та іноземної валюти

З метою оподаткування балансова вартість заборгованості в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за валютним курсом, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за валютним курсом, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Заборгованість в іноземній валюті платника податку, що залишилась непроданої (непогашеної) на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв в останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю заборгованості включається до валових доходів кредитора або до валових витрат дебітора, а від’ємна різниця відповідно до валових доходів дебітора або валових витрат кредитора, за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Будь-яка іноземна валюта, що обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на останній день звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти включається до валових доходів, а від'ємна різниця до валових витрат платника податку. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном “заборгованість” розуміється заборгованість, у разі погашення якої будуть отримані або сплачені кошти”.

7.3.1. Порядок визначення валового доходу у зв’язку з продажем товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

У разі якщо відвантаження товарів, надання результатів робіт, послуг передує оплаті, то доходи, нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату відвантаження таких товарів, надання результатів робіт, послуг. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від покупців товарів (робіт, послуг), при включенні до складу валового доходу звітного періоду перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на дату одержання такого авансу (попередньої оплати). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з одержанням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті від покупців товарів (робіт, послуг), не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товарів, (результатів робіт, послуг) визначається за валютним курсом, що діяв на дату зарахування такої іноземної валюти на банківський рахунок платника податку.

Для цілей цього пункту під терміном “валютний курс” слід розуміти офіційний валютний (обмінний) курс грошової одиниці України, установлений Національним банком України, до грошової одиниці іншої країни.”

7.3.2. Порядок визначення валових витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

Витрати, нараховані платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату оприбуткування таких товарів (отримання результатів робіт, послуг). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з оприбуткуванням товарів, отриманням результатів робіт, послуг з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана продавцям товарів (робіт послуг), у момент включення до складу валових витрат перераховується у гривні за балансовою вартістю такої іноземної валюти, визначеної за правилами цього пункту. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з наданням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті продавцям товарів, (робіт, послуг) не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні.

7.3.3. Порядок перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті, та іноземної валюти

З метою оподаткування балансова вартість заборгованості в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за валютним курсом, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за валютним курсом, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Заборгованість в іноземній валюті платника податку, що залишилась непроданої (непогашеної) на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв в останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю заборгованості включається до валових доходів кредитора або до валових витрат дебітора, а від’ємна різниця відповідно до валових доходів дебітора або валових витрат кредитора, за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Будь-яка іноземна валюта, що обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на останній день звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти включається до валових доходів, а від'ємна різниця до валових витрат платника податку. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном “заборгованість” розуміється заборгованість, у разі погашення якої будуть отримані або сплачені кошти

22

7.3.4. У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Підпункт 7.3.4 доповнити новими абзацами такого змісту:

“Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку як фінансова допомога або фінансовий кредит, визначається за валютним курсом, що діяв на дату такого фактичного отримання (на банківський рахунок або у касу платника податку). При цьому якщо така іноземна валюта була отримана як безповоротна фінансова допомога, то валовий дохід платника податку – отримувача безповоротної фінансової допомоги збільшується на балансову вартість такої валюти.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку як внесок до статутного фонду в обмін на його корпоративні права, визначається за валютним курсом, що діяв на дату такого фактичного отримання (на банківський рахунок або у касу платника податку)”.

7.3.4. У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

23

7.3.6. Платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Перше речення підпункту 7.3.6 доповнити словами “ відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського, що визначає методологічні засади бухгалтерського обліку запасів”.

7.3.6. Платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні засади бухгалтерського обліку запасів. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

24

7.6.1. Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

5.2) у пункті 7.6:

підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 викласти у такій редакції:

“7.6.1. Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу перевищують витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, прибуток включається до складу прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу є меншими за витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, від'ємний фінансовий результат включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму збитків по таким операціям, сума перевищення включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму прибутків по таким операціям, сума перевищення включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами наступного звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку (емітентом), а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку (емітентом)”;

7.6.1. Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу перевищують витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, прибуток включається до складу прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу є меншими за витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, від'ємний фінансовий результат включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму збитків по таким операціям, сума перевищення включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму прибутків по таким операціям, сума перевищення включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами наступного звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку (емітентом), а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку (емітентом).

25

7.6.3. Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

у підпункті 7.6.3 після слова “продавцю” доповнити словами “або емітенту”, а слова „сплачену (нараховану)” замінити на „нараховану” ;

7.6.3. Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, нараховану платником податку продавцю або емітенту цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

26

7.6.4. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

у підпункті 7.6.4 після слів “продажу” та “продажем” доповнити відповідно словами “(погашення)”, “(погашенням)”, а слова „отриману (нараховану)” замінити на „нараховану”.

7.6.4. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, нараховану платником податку від продажу (погашення), обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем (погашенням), обміном або відчуженням.

27

7.9.4. Оподаткування операцій з безстроковими цінними паперами здійснюється у порядку, передбаченому для оподаткування дивідендів.

Дія цього підпункту не поширюється на цінні папери, що засвідчують корпоративні права.

Безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням безстрокових цінних паперів до валових витрат не включаються і підлягають амортизації як нематеріальні активи згідно із статтею 8 цього Закону. Дія цього підпункту не поширюється на цінні папери, що засвідчують корпоративні права.

5.3) підпункт 7.9.4 викласти у такій редакції:

„7.9.4. Оподаткування операцій факторингу

Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій факторингу. Під операцією факторингу слід розуміти операцію, яка передбачає переуступку першим кредитором (клієнтом) прав вимоги боргу третьої особи (боржника) другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Якщо доходи, одержані платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), одержаний прибуток включається до складу валового доходу платником податку-фактору.

Якщо витрати, понесені платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), перевищують доходи, одержані таким платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, одержані збитки не включаються до складу валового доходу або у зменшення одержаних прибутків від здійснення інших операцій факторингу”.

7.9.4. Оподаткування операцій факторингу

Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій факторингу. Під операцією факторингу слід розуміти операцію, яка передбачає переуступку першим кредитором (клієнтом) прав вимоги боргу третьої особи (боржника) другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Якщо доходи, одержані платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), одержаний прибуток включається до складу валового доходу платником податку-фактору.

Якщо витрати, понесені пл