Закон України

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести такі зміни до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України.............):

1. У статті 1:

1.1) у пункті 1.10 слова „сплачується (нараховується)” замінити на нараховується;

1.2) пункт 1.20 викласти в такій редакції:

“1.20. Звичайна ціна - ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Звичайна ціна визначається відповідно до цього пункту.

Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Законом здійснюється за такими методами:

порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж);

ціни перепродажу, у разі відсутності даних для застосування методу неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних за іншими методами;

“витрати плюс”, у разі відсутності даних для застосування методів ціни перепродажу та порівнювальної неконтрольованої ціни, незалежно від наявності даних для застосування методу балансової вартості;

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни вважається, що звичайна ціна співпадає з договірною.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни – у цьому випадку звичайна ціна визначається загальними правилами, встановленими цим пунктом.

1.20.1.За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності – за ціною на однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, в тому числі, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) цим методом використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, враховуються знижки пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги) стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності – однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

1.20.2. За методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена при подальшому продажу такого товару (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.

1.20.3. За методом “витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. Для визначення націнки використовують середньостатистичну рентабельність у даній галузі (виду діяльності).

1.20.4. Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлюється центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цього пункту.

1.20.5. Звичайна процентна ставка за депозит (кредит) – процентна ставка, що встановлюється в залежності від строків та розміру депозиту (кредиту) за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного (кредитного) договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного (кредитного) договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

1.20.6. Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пункту 1.20 щодо відсутності даних для застосування методів визначення звичайних цін.

Не допускається застосування звичайних цін у разі продажу платником податку в роздріб продуктів харчування та товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання.

Донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.”

2. У другому абзаці підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 слово „сплаченого” замінити на „нарахованого”.

3. У підпункті 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 слова “юридичної особи - емітента” доповнити словами “або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи”.

4. У статті 5:

4.1) у підпункті 5.2.1 слова „сплачених (нарахованих)” замінити на „нарахованих”;

4.2) у підпункті 5.2.2 слова „суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду” вилучити, а слова „два відсотки, але не більше п'яти” замінити словом „п’ять”;

4.3) у підпункті 5.2.5 слова “внесених (нарахованих)” замінити словами “нарахованих”;

4.4) пункт 5.2 доповнити новим підпунктом 5.2.18 такого змісту:

„5.2.18. Суми коштів, сплачених як третейський збір відповідно до закону”;

4.5) у підпункті 5.3.3:

у першому абзаці слово „сплату” замінити на „нарахування”, а слово „виплат” на „виплат (нарахування)”;

у другому абзаці слово „сплачених” замінити на „нарахованих”;

у третьому абзаці слово „сплачений” замінити на „нарахований”;

4.6) у підпункті 5.3.4 слово „Сплату” замінити на „Сплату (нарахування)”;

4.7) у підпункті 5.3.5 слово „Сплату” замінити на „Сплату (нарахування)”;

4.8) у підпункті 5.3.8 слово „Виплату” замінити на „Виплату (нарахування)”;

4.9) у підпункті 5.3.9 слово „Виплату” замінити на „Виплату (нарахування)”;

4.10) у підпункті 5.4.2 слово „виплатою” замінити на „нарахуванням”;

4.11) у підпункті 5.4.5 слова „оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями” замінити на „придбання послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями”;

4.12) третій абзац підпункту 5.4.6 викласти у такій редакції:

„Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по пенсійному страхуванню, витрат за обов'язковими видами страхування та витрат на страхування транспортних засобів) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків суми валових витрат та амортизаційних відрахувань попереднього звітного (податкового) року. Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування транспортних засобів здійснюється в розмірі, що не перевищує 6 відсотків дійсної вартості об’єкту транспортного засобу, що підлягає страхуванню”;

4.13) у пункті 5.5:

у назві пункту 5.5 слово „сплати” замінити на „нарахування”;

у підпунктах 5.5.1-5.5.2 слова „виплатою або”, „виплати або”, „виплату або” вилучити;

у підпункті 5.5.4 слово „виплатою” замінити на „нарахуванням”;

у підпункті 5.5.5 слово „сплату” замінити на „нарахування”;

4.14) у пункті 5.9:

у першому абзаці слова „та поліпшення (перетворення, зберігання)” вилучити;

абзац перший доповнити реченням такого змісту:

„Під балансовою вартістю запасів у цілях ведення податкового обліку їх приросту (убутку) слід розуміти вартість запасів, що визначається виходячи із ціни їх придбання, за якою вони включаються до складу валових витрат платника податку”;

4.15) доповнити статтю 5 пунктом 5.11 такого змісту:

“5.11. Валові витрати зменшуються на суму фактичних втрат товарів (комерційних втрат, браку), крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним центральним органом державної влади, або іншим органом, визначеним законодавством України”.

У зв’язку з цим пункт 5.11 вважати пунктом 5.12.

5. У статті 7:

5.1) У пункті 7.3:

Назву пункту 7.3 викласти у такій редакції:

“7.3. Податковий облік операцій із розрахунками в іноземній валюті“.

Підпункти 7.3.1-7.3.3 викласти у такій редакції:

“7.3.1. Порядок визначення валового доходу у зв’язку з продажем товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

У разі якщо відвантаження товарів, надання результатів робіт, послуг передує оплаті, то доходи, нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату відвантаження таких товарів, надання результатів робіт, послуг. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від покупців товарів (робіт, послуг), при включенні до складу валового доходу звітного періоду перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на дату одержання такого авансу (попередньої оплати). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з одержанням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті від покупців товарів (робіт, послуг), не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з продажем товарів, (результатів робіт, послуг) визначається за валютним курсом, що діяв на дату зарахування такої іноземної валюти на банківський рахунок платника податку.

Для цілей цього пункту під терміном “валютний курс” слід розуміти офіційний валютний (обмінний) курс грошової одиниці України, установлений Національним банком України, до грошової одиниці іншої країни.”

7.3.2. Порядок визначення валових витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт послуг) з оплатою в іноземній валюті

Витрати, нараховані платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, перераховуються в гривні за валютним курсом, що діяв на дату оприбуткування таких товарів (отримання результатів робіт, послуг). При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з оприбуткуванням товарів, отриманням результатів робіт, послуг з оплатою в іноземній валюті, підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні в порядку, визначеному підпунктом 7.3.3 цього пункту.

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана продавцям товарів (робіт послуг), у момент включення до складу валових витрат перераховується у гривні за балансовою вартістю такої іноземної валюти, визначеної за правилами цього пункту. При цьому заборгованість в іноземній валюті, що виникла у зв’язку з наданням авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті продавцям товарів, (робіт, послуг) не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною валютного курсу гривні.

7.3.3. Порядок перерахунку заборгованості, вираженої в іноземній валюті, та іноземної валюти

З метою оподаткування балансова вартість заборгованості в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за валютним курсом, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за валютним курсом, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Заборгованість в іноземній валюті платника податку, що залишилась непроданої (непогашеної) на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв в останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю заборгованості включається до валових доходів кредитора або до валових витрат дебітора, а від’ємна різниця відповідно до валових доходів дебітора або валових витрат кредитора, за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Будь-яка іноземна валюта, що обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на останній день звітного періоду, перераховується в гривні за валютним курсом, що діяв на останній день звітного періоду. При цьому позитивна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти включається до валових доходів, а від'ємна різниця до валових витрат платника податку. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном “заборгованість” розуміється заборгованість, у разі погашення якої будуть отримані або сплачені кошти”.

Підпункт 7.3.4 доповнити новими абзацами такого змісту:

“Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку як фінансова допомога або фінансовий кредит, визначається за валютним курсом, що діяв на дату такого фактичного отримання (на банківський рахунок або у касу платника податку). При цьому якщо така іноземна валюта була отримана як безповоротна фінансова допомога, то валовий дохід платника податку – отримувача безповоротної фінансової допомоги збільшується на балансову вартість такої валюти.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку як внесок до статутного фонду в обмін на його корпоративні права, визначається за валютним курсом, що діяв на дату такого фактичного отримання (на банківський рахунок або у касу платника податку)”.

Перше речення підпункту 7.3.6 доповнити словами “відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку, що визначає методологічні засади бухгалтерського обліку запасів”.

5.2) у пункті 7.6:

підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 викласти у такій редакції:

“7.6.1. Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу перевищують витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, прибуток включається до складу прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо доходи, нараховані у звітному періоді від продажу (відчуження) або погашення цінного паперу або деривативу є меншими за витрати нараховані платником податку внаслідок придбання такого цінного паперу або деривативу, від'ємний фінансовий результат включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума прибутків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму збитків по таким операціям, сума перевищення включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків по операціям з цінними паперами і деривативами перевищує загальну суму прибутків по таким операціям, сума перевищення включається до складу збитків по операціям з цінними паперами і деривативами наступного звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку (емітентом), а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку (емітентом)”;

у підпункті 7.6.3 після слова “продавцю” доповнити словами “або емітенту”, а слова „сплачену (нараховану)” замінити на „нараховану” ;

у підпункті 7.6.4 після слів “продажу” та “продажем” доповнити відповідно словами “(погашення)”, “(погашенням)”, а слова „отриману (нараховану)” замінити на „нараховану”.

5.3) підпункт 7.9.4 викласти у такій редакції:

„7.9.4. Оподаткування операцій факторингу

Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій факторингу. Під операцією факторингу слід розуміти операцію, яка передбачає переуступку першим кредитором (клієнтом) прав вимоги боргу третьої особи (боржника) другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Якщо доходи, одержані платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), одержаний прибуток включається до складу валового доходу платником податку-фактору.

Якщо витрати, понесені платником податку-фактором на придбання права вимоги боргу третьої особи (боржника), перевищують доходи, одержані таким платником податку-фактором від наступного відступлення права вимоги боргу третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, одержані збитки не включаються до складу валового доходу або у зменшення одержаних прибутків від здійснення інших операцій факторингу”.

5.4) Пункт 7.10 вилучити.

6. Перший - п'ятий абзаци підпункту 8.6.1 статті 8 викласти у такій редакції:

„8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок розрахункового кварталу в такому розмірі (в розрахунку на квартал):

група 1 - 2,5 відсотків;

група 2 - 15 відсотків;

група 3 - 10 відсотків;

група 4 - 25 відсотків.”

7. У пункті 10.1 статті 10 цифру „25” замінити на „20”.

8. У статті 11:

8.1) у пункті 11.2:

підпункт 11.2.1 викласти у такій редакції:

„11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)”;

підпункти 11.2.3-11.2.4 вилучити;

8.2) у пункті 11.3:

підпункт 11.3.1 викласти у такій редакції:

„11.3.1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку”;

підпункт 11.3.7 вилучити;

9. Пункт 16.3 статті 16 доповнити новими абзацами такого змісту:

"Від'ємна різниця між сумами податку на прибуток, одержаного від здійснення окремого виду діяльності, що підлягає оподаткуванню, і вартістю відповідного торгового патенту не враховується як переплата і не переноситься на зменшення нарахованого податку на прибуток наступного звітного (податкового) року.

У разі якщо платник податку здійснив попередню оплату вартості торгового патенту за весь термін його дії та/або придбав торгові патенти на наступні за поточним роки, то такий платник податку має право зменшувати податок на прибуток, нарахований за звітний (податковий) період, на вартість придбаних платником податку торгових патентів, термін дії яких припадає на такий звітний період.”

10. Пункт 22.2 статті 22 викласти у такій редакції:

„22.2. Встановити, що починаючи з 1 січня 2006 року платник податку може застосовувати норми амортизації, встановлені підпунктом 8.6.1 цього Закону станом на 1 січня 2006 року, незалежно від дати придбання основних фондів”.

II. Пункт 1 розділу II Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради, 2004, № 52, ст. 563) вилучити.

III. У пункті 12 розділу II Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 12, ст. 88) слова "незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви)" вилучити.

ІV. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набуває чинності з 1 січня 2006 року, крім статті 7 розділу І, яка набирає чинності з 1 січня 2007 року .

2. Встановити, що:

2.1) оподатковуваний прибуток платників податку на прибуток, нарахований платниками податку на прибуток за результатами податкових періодів 2006 року, оподатковується за ставкою 23 відсотки до об’єкта оподаткування.

2.2) операції з продажу або придбання товарів (робіт, послуг) повністю або частково відображені у податковому обліку за правилами податкового обліку, що діяли до набрання чинності цим Законом, не підлягають відображенню у податковому обліку після набрання чинності цим Законом у частині, що була відображена у податковій декларації з податку на прибуток у зв’язку з попередньою оплатою вартості товарів (робіт, послуг) до набрання чинності цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Голова Верховної Ради України         В.Литвин