„Про єдиний податок суб'єктів малого підприємництва”

№ з/п	Діюча норма	Запропоновані зміни	Нова редакція, з урахуванням запропонованих змін
9.5. Внести зміни до таких законодавчих актів:
1	Стаття 14. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) 1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;	9.5.1) у Законі України „Про систему оподаткування” частину 16 пункту 1 статті 14 викласти у такій редакції: „16) єдиний податок суб'єктів малого підприємництва”;	Стаття 14. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) 1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): 17) єдиний соціальний податок;
2	Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.	9.5.2) у підпункті 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” абзац п’ятий викласти у такій редакції: „Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку”;	Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку.
3	Стаття 1. Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.	9.5.3) абзац перший статті 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” доповнити реченням такого змісту: „Фізичні особи - платники єдиного податку, що сплачують єдиний податок за фіксованою ставкою, мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при проведенні розрахунків із споживачами”;	Стаття 1. Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Фізичні особи - платники єдиного податку, що сплачують єдиний податок за фіксованою ставкою, мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при проведенні розрахунків із споживачами. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
4	2.3. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: 2.3.1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).	9.5.4) підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість” доповнити словами такого змісту: „крім платників єдиного податку у разі включення податку до складу єдиного податку відповідно до Закону України ”Про єдиний податок суб'єктів малого підприємництва”.	2.3. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: 2.3.1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім платників єдиного податку у разі включення податку до складу єдиного податку відповідно до Закону України ”Про єдиний податок суб'єктів малого підприємництва.