Цей Закон визначає умови та порядок обчислення та сплати платниками податку єдиного податку. Єдиний податок сплачується суб'єктами малого підприємництва, які обрали сплату цього податку на заміну сплати визначених цим законом податків і зборів (обов'язкових платежів).

У цьому Законі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1.1. Податок, оподаткування, платник податку – відповідно єдиний податок, оподаткування єдиним податком, платник єдиного податку.

1.2. Суб’єкти малого підприємництва – суб’єкти підприємницької діяльності, що суб’єктами малого підприємництва відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».

1.3. Дохід - будь-які доходи, отримані платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), цінних паперів, основних фондів, невиробничих фондів, нематеріальних активів, від будь-яких інших видів їх діяльності, включаючи проценти, дивіденди, роялті, доходи від надання в оренду (користування) майна та будь-які інші види пасивних доходів.

1.4. Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

1.5. Пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також орендних (лізингових) платежів за договорами оперативної оренди.

1.6. Інвестиційні активи - корпоративні права, цінні папери, деривативи та інших фінансові інструменти, основні виробничі та невиробничі фонди, об’єкти незавершеного будівництва, нематеріальні активи.

1.7. Бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування (отримання) коштів на банківські рахунки (у касу) продавця для компенсації вартості такої за продукції (товарів, робіт, послуг).

1.8. Інші терміни вживаються в значенні, визначеному законодавством з питань оподаткування.

2.1. Платниками податку є такі суб’єкти малого підприємництва, що обрали спосіб оподаткування за єдиним податком:

2.1.1) фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

2.1.2) юридичні особи будь-якої організаційно – правової форми та форми власності.

2.2. Спосіб оподаткування за єдиним податком можуть обрати суб’єкти малого підприємництва, визначені цією статтею, обсяг оподатковуваного доходу яких не перевищує 3 млн. грн. на рік, та в яких середньооблiкова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 20 найманих осіб.

2.3. Для цілей цього Закону середньооблікова чисельність працюючих визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком працівників, які знаходяться у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

2.4. Не підлягають реєстрації платниками податку такі особи:

2.4.1) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи;

2.4.2) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

2.4.3) суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки внесків, що належать юридичним особам, суб’єктам підприємницької діяльності – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

2.4.4) суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань), здійснюють обмін іноземної валюти за агентськими угодами з банками, є виробниками підакцизних товарів;

2.4.5) суб'єкти підприємницької діяльності, обсяг доходів яких від посередницької діяльності перевищує 25 відсотків загального обсягу;

2.4.6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

2.4.7) нерезиденти;

2.4.8) реєстратори цінних паперів;

2.4.9) суб’єкти підприємницької діяльності - ринки;

2.4.10) суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю пально–мастильними матеріалами (крім фасованих фабричним способом).

2.5. Порядок переходу на сплату податку та перехід від сплати податку на загальну систему

2.5.1. Для переходу на сплату податку суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 10 операційних днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків, зборів та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Рішення про перехід на сплату податку може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Зареєстровані в установленому порядку новостворені суб’єкти малого підприємництва, які подали протягом 10 операційних днів з дня державної реєстрації включно до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на сплату єдиного податку вважаються платниками податку з дня їх державної реєстрації.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються центральним податковим органом.

2.5.2. Відмову від сплати податку і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного податкового періоду в разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 10 операційних днів до закінчення попереднього календарного кварталу.

2.6. У разі якщо платник податку перестає відповідати критеріям платника податку, установлених цією статтею, такий платник податку переходить на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного календарного кварталу.

3.1. Об’єктом оподаткування є дохід платника податку.

З метою оподаткування дохід платника податку поділяється на:

3.1.1) доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі операції з їх безоплатної передачі іншим особам.

До таких доходів не включаються доходи від відчуження інвестиційних активів, пасивні доходи та доходи від здійснення бартерних (товарообмінних) операцій.

З метою визначення об’єкта оподаткування платники податку зменшують доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суму:

податку на додану вартість, що включається до податкових зобов’язань постачальника відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку одночасно є платником податку на додану вартість;

вартості повернутих товарів та надані знижки відповідно до законодавства України про захист прав споживачів;

3.1.2) прибуток від відчуження інвестиційних активів;

3.1.3) пасивні доходи;

3.1.4) доходи від здійснення бартерних (товарообмінних) операцій.

3.2. До об’єкта оподаткування (доходу) платника податку не включаються:

3.2.1) поворотна фінансова допомога (позика) надана платнику податку у користування на визначений договором строк;

3.2.2) суми фінансового кредиту;

3.2.3) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, отриманого платником податку, який одночасно є платником податку на додану вартість;

3.2.4) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом;

3.2.5) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;

3.2.6) суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

3.2.7) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку;

3.2.8) номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

3.2.9) кошти або майно, які повертаються платнику податку - власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента;

3.2.10) кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку;

3.2.11) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;

у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури;

3.2.12) - кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування.

Стаття 4. Ставка (розмір) податку

4.1. Платники податку, мають право самостійно обирати форму сплати єдиного податку відповідно до цього Закону та одержати свідоцтво платника єдиного податку.

4.2. Ставка (розмір) оподаткування доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

4.2.1. Ставка (розмір) оподаткування доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платників податку – фізичних осіб

Для платників податку, оподатковуваний дохід яких за рік не перевищує 100 000 гривень, встановлюється фіксована ставка податку у розмірі 200 гривень за кожний календарний місяць.

У разі перевищення платником податку, який сплачує податок за фіксованою ставкою податку у розмірі 200 гривень, виручки від реалізації понад 200 000 гривень, але не більше 500 000 гривень, такий платник сплачує податок за ставкою (розміром) 500 гривень за кожний календарний місяць. При цьому перерахунок раніше сплаченої суми податку за новою ставкою (розміром) здійснюється з початку року без нарахування пені та штрафних санкцій.

Для платників податку, чий оподатковуваний дохід за рік перевищує 200 тис. гривень, але є меншим 500 000 гривень, встановлюється фіксована ставка податку у розмірі 500 гривень за кожний календарний місяць.

У разі перевищення платником податку, який сплачує податок за фіксованою ставкою податку у розмірі 500 гривень, виручки від реалізації понад 200 000 гривень, такий платник сплачує податок у розмірі 6 відсотків від об’єкту оподаткування. При цьому перерахунок раніше сплаченої суми податку за новою ставкою здійснюється у місяці, в якому відбулося таке перевищення.

Платники податку – фізичні особи мають право прийняти рішення щодо оподаткування в порядку, встановленому цією статтею для юридичних осіб.

4.2.2. Ставка (розмір) оподаткування доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платників податку – юридичних осіб

Платники податку - юридичні особи сплачують податок за наступними ставками:

- 6 відсотків суми доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у разі включення податку на додану вартість до складу податку. Платники податку за ставкою 6 відсотків не є платниками податку на додану вартість;

- 3 відсотки суми доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у разі сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість”.

4.3. Прибуток від відчуження інвестиційних активів платників податку – фізичних та юридичних осіб оподатковуються окремо за ставкою 15 відсотків.

4.4. Пасивні доходи платників податку – фізичних та юридичних осіб оподатковуються окремо за ставкою 6 відсотків.

4.5. Доходи платників податку (як фізичних так і юридичних осіб) від здійснення бартерних (товарообмінних) операцій оподатковуються окремо від інших операцій за ставкою 10 відсотків.

Стаття 5. Порядок нарахування та сплати податку

5.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

5.2. Податок сплачується на заміну сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для платників податку-фізичних осіб);

- податку на додану вартість, за винятком випадку коли податкові зобов’язання виникають при здійсненні платником податку операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;

- плати за землю (земельного податку) за земельні ділянки, що використовуються для здійснення господарської діяльності;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що належать платнику податку і використовуються ним для здійснення господарської діяльності;

- податку на промисел;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

- збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- комунального податку;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

5.3. Порядок визначення оподатковуваного доходу за операціями з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Дохід, отриманий платником податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначається виходячи із договірних цін, крім операцій з пов'язаними особами.

Дохід, отриманий платником податку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Датою збільшення оподатковуваного доходу за операціями з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника податку вважається дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) такого платника податку. З метою оподаткування забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, прирівнюється до компенсації вартості проданої продукції (товарів, робіт, послуг). У разі якщо продаж продукції (товарів, робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення оподатковуваного доходу вважається дата виписування відповідного рахунка (товарного чека).

Датою збільшення оподатковуваного доходу орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу), є дата зарахування (отримання) сум орендної плати (лізингового платежу) на банківський рахунок (у касу) орендаря (лізингоотримувача).

У разі здійснення операцій з безоплатної передачі продукції (товарів, робіт, послуг) іншим особам датою збільшення оподатковуваного доходу вважається дата відвантаження (передачи) товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, надання послуг платником податку.

5.4. Порядок визначення оподатковуваного прибутку від відчуження інвестиційних активів

У разі здійснення операції з продажу інвестиційних активів у вигляді корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших фінансових інструментів, невиробничих фондів, об’єктів незавершеного будівництва, оподатковуванню підлягає прибуток, який визначається як різниця між сумою, отриманою (нарахованою) від реалізації таких активів, та понесеними (нарахованими) витратами на їх придбання.

У разі здійснення операції з продажу інвестиційних активів, у вигляді основних виробничих фондів та нематеріальних активів, оподатковуванню підлягає прибуток, який визначається як різниця між сумою, отриманою (нарахованою) від реалізації таких активів, та їх балансовою вартістю, визначеної за правилами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

5.5. Порядок визначення пасивних доходів

Доходи, отриманий у вигляді пасивних доходів, збільшуються у тому податковому періоді, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких доходів.

5.6. Порядок визначення доходів від здійснення бартерних (товарообмінних) операцій

Дохід, отриманий платником податку від здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на таку продукцію (товари, роботи, послуги), що діяли на дату збільшення оподатковуваного доходу за такими операціями.

Датою збільшення оподатковуваного доходу за бартерними (товарообмінними) операціями вважається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата відвантаження платником податку продукції (товарів), а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування платником податку продукції (товарів), а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).”

5.7. Податковий період

Для цілей цього Закону використовуються звітний податковий період, що дорівнює календарному місяцю. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.

5.8. Податковий облік та звітність платників податку

Платники податку зобов'язані вести книгу обліку доходів і касову книгу.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію про єдиний податок у строки встановлені законом.

Форма книги обліку доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, і порядок її ведення, форма декларації про єдиний податок та порядок її складання, встановлюються центральним податковим органом.

6.1. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

6.2. У разі порушення вимог, установлених статтею 2 цього Закону, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного податкового періоду.

7.1. Податок, сплачений платниками податку - фізичними особами, зараховується у повному обсязі до місцевого бюджету.

7.2. Податок, сплачений платниками податку - юридичними особами, зараховується органом Державного казначейства України наступного операційного дня після надходження сум податку до державного та місцевого бюджету у таких розмірах:

до Державного бюджету України – 47 відсотків;

до місцевого бюджету – 53 відсотки.

8.1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

9.1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

9.2. У зв'язку з набранням чинності цим Законом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України дія Указів Президента України від 3 липня 1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та 28 червня 1999 року № 746 „Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” з дня набрання чинності цим Законом.

9.3. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

9.4. Зміни порядку оподаткування єдиним податком можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

9.5. Внести зміни до таких законодавчих актів:

9.5.1) у Законі України „Про систему оподаткування” частину 16 пункту 1 статті 14 викласти у такій редакції:

„16) єдиний податок суб'єктів малого підприємництва”;

9.5.2) у підпункті 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” абзац п’ятий викласти у такій редакції:

„Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку”;

9.5.3) абзац перший статті 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” доповнити реченням такого змісту:

„Фізичні особи - платники єдиного податку, що сплачують єдиний податок за фіксованою ставкою, мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при проведенні розрахунків із споживачами”;

9.5.4) підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість” доповнити словами такого змісту:

„крім платників єдиного податку у разі включення податку до складу єдиного податку відповідно до Закону України ”Про єдиний податок суб'єктів малого підприємництва”.

9.6. Кабінету Міністрів України протягом місяця після дня опублікування цього Закону прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України        В. Литвин