ЗАКОН УКРАЇНИ

Про єдиний соціальний податок

Цей Закон визначає умови та порядок обчислення та сплати платниками податку єдиного соціального податку, його розподілу між фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У цьому Законі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні:

1.1. Податок, оподаткування, платник податку – відповідно єдиний соціальний податок, оподаткування єдиним соціальним податком.

1.2. Консолідований податок - сумарний розмір податку, що сплачується платником податку.

1.3. Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

1.4. Самозайнята особа – фізична особа, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

1.5. Роботодавець - підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, їх філії та представництва, фізична особа (у тому числі іноземна), що використовують працю найманих працівників, а також розташоване в Україні підприємство, установа, організація (в тому числі міжнародна), засновані юридичними особами іноземних держав та/або іноземними громадянами чи особами без громадянства, їх філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

1.6. Суб’єкти спрощених систем – суб’єкти підприємницької діяльності, що обрали спосіб оподаткування доходів за єдиним податком або є платниками фіксованого податку

1.7. Страхові кошти - кошти, які формуються на окремому бюджетному рахунку за рахунок сплати податку та надходжень від застосування відповідно до закону фінансових (штрафних) санкцій та пені.

1.8. Інші терміни вживаються в значенні, визначеному законодавством про оподаткування доходів фізичних осіб.

Платниками податку є:

2.1. Роботодавці.

2.2. Самозайняті особи, в тому числі особи, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, члени творчих спілок, творчі працівники та інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

2.3. Суб’єкти спрощеної системи.

3.1. Базою оподаткування є:

3.1.1. Фактичні витрати роботодавців на оплату праці найманих осіб, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

3.1.2. Доходи самозайнятих осіб, що підлягають оподаткування відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

3.1.3. Кількість найманих осіб, що є працівниками у фізичної особи - суб’єкта спрощених систем, з у рахуванням такої самозайнятої особи.

3.1.4. Кількість найманих осіб, що є працівниками юридичної особи - суб’єкта спрощених систем.

3.2. Розмір максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), що включаються до бази оподаткування, становить 5000 гривень на місяць у розрахунку на кожну найману особу та/або само зайняту особу. Цей розмір максимальної величини фактичних витрат підлягає щорічній індексації, виходячи з індексу інфляції, починаючи з 2007 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4.1. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної підпунктами 3.1.1-3.1.2 статті 3 цього Закону.

4.2. Суб’єкти спрощених систем розраховують податок виходячи з фіксованої суми у розмірі 140 гривень із розрахунку на кожного найманого працівника. Ця фіксована сума підлягає щорічній індексації (з округленням до 10 гривень) виходячи з росту номінальної середньомісячної заробітної плати, починаючи з 2007 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5.1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

5.2. Платники податку - роботодавці сплачують податок одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників податку – роботодавців коштів на оплату праці і сплату податку в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата податку здійснюються у пропорційних розмірах.

5.3. Платники податку - суб’єкти спрощеної системи та самозайняті особи сплачують податок та подають податкову декларацію з цього податку у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

5.4. Суми податку, фінансових (штрафних) санкцій та пені, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби перераховуються у повному обсязі до спеціального фонду державного бюджету. Не дозволяється використання цих коштів на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.

6.1. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

7.1. Податок сплачується до спеціального фонду державного бюджету України. Податок є джерелом формування суми страхових коштів.

7.2. Орган Державного казначейства України наступного операційного дня після надходження сум консолідованого податку до спеціального фонду державного бюджету перераховує суми страхових коштів на рахунки Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування у таких розмірах:

7.2.1. Пенсійний фонд України – 86,5 відсотків;

7.2.2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – 5,0 відсотка;

7.2.3. Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності – 8,5 відсотків/

7.3. Використання страхових коштів Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування здійснюється в порядку визначеному законом.

8.1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

8.2. У разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків.

9.1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім пункту 4.1 статті 4, який набирає чинності з 1 січня 2008 року.

9.2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

9.3. Зміни порядку оподаткування єдиним соціальним податком можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України. Єдиний соціальний податок не включає і не замінює страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, які сплачуються окремо і незалежно від єдиного соціального податку.

9.4. Встановити, що в 2006 році ставка податку становить до бази оподаткування, визначеної підпунктами 3.1.1-3.1.2 статті 3 цього Закону, 25 відсотків.

9.5. Внести зміни до таких законодавчих актів:

9.5.1. У Законі України „Про систему оподаткування” частину 17 пункту 1 статті 14 викласти у такій редакції:

„17) єдиний соціальний податок;”

9.5.2. У Законі України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

у першому абзаці преамбули слова „збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” замінити словами „єдиний соціальний податок”;

підпункти 2.1.2-2.1.4 статті 2 викласти у такій редакції:

„2.1.2) податкові органи – стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту”;

у підпункті 14.4.3 статті 14 слова „внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування» замінити словами „єдиного соціального податку”

9.5.3. У статті 5 Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”:

підпункт 5.7.1 викласти в такій редакції:

„5.7.1. До складу валових витрат платника податку відносяться суми єдиного соціального податку та страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.”

у підпункті 5.7.2 слова „та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов'язкового страхування” виключити.

9.6. Вважати такими, що втратили чинність Закони України:

„Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”;

„Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”

9.7. Кабінету Міністрів України протягом місяця після дня опублікування цього Закону:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до Законів України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та інших законодавчих актів, що випливають із цього Закону;

прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України             В. Литвин