ВЕРХОВНІЙ РАДІ
ПЕРЗИДЕНТУ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ

Посилення конкурентної боротьби та поширення ринкових відносин сприяли інтенсивному розвитку фармацевтичної галузі України. Відповідно змінювалось і вдосконалювалось законодавство України у цій галузі. Чи не найбільша увага на поточний момент приділена контролю якості і цін на лікарські засоби та вироби санітарії і гігієни, що регламентовано наступними нормативними актами:

• Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. № 123/96 ВР
• Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, МОЗ України від 12 січня 2001 р. № 3/8 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».
• Наказ МОЗ України № 139 від 14 червня и1993 р. «Про затвердженню інструкцій по санітарному протиепідемічному режиму аптек».
• Наказ МОЗ України і міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 3 грудня 2001 р. № 480/294 «Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню.
• Наказ МОЗ України від 30 жовтня 2001 р. № 436 «Інструкція про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі».
• Постанова КМУ від 17.11.2004р. №1570 «Правила торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах»
• Наказ МОЗ України від 15.12.2004 р. № 626 «Про затвердження правил виробництва (виготовлення) Лікарських засобів в умовах аптеки». та інш.

Вищезазначені нормативні документи регулюють діяльність суб’єктів господарювання усіх форм власності, незалежно від системи оподаткування. Жорсткий контроль за діяльністю фармацевтичних закладів з боку Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в стані повністю забезпечити виконання наведених вище нормативних актів.
Збільшення кількості суб’єктів господарювання – фізичних осіб, що працюють у сфері роздрібної реалізації лікарських засобів, призводить до збільшення кількості платників податків, створення високооплачуваних робочих місць, що сприяє збільшенню надходжень до бюджетів всіх рівнів. Створення жорсткого конкурентного поля діяльності і демонополізація фармацевтичного ринку зумовлює виконання завдань Кабінету Міністрів України та особисто Прем’єр-міністра по оптимізації цінової політики в галузі. Введення загальної системи оподаткування для фізичних осіб – суб’єктів господарювання призведе до збільшення податкового навантаження 13% ПДФО та 32% до ПФУ і, відповідно надмірної фіскалізації діяльності підприємців і матиме наступні наслідки:

• Зменшення податкових надходжень в результаті скорочення робочих місць, закриття аптечних закладів підприємцями - фізичними особами в місцях з низькою густотою населення (селах, селищах міського типу, містечках, «незаможних» низько заселених районах міст та інш.), переходу у «тінь» певної частини підприємців.
• Погіршення рівня забезпечення населення лікарськими засобами (див. п. 1).
• Збільшення навантаження на ДПІ і цільові фонди, що вимагатиме збільшення штату цих закладів.
• Збільшення роздрібних цін в аптечній мережі країни в зв’язку з збільшенням податкового навантаження на ФО.
• Монополізація ринку великими операторами, втрати робочих місць, бізнесу, (аналогічно нинішній ситуації з нафто-паливними компаніями).
• Збільшення соціальної напруги і невдоволення діями КМ та ВР.
  

З ОГЛЯДУ НА ВИКЛАДЕНЕ ВИЩЕ, ВВАЖАЄМО ЗА НЕОБХІДНЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ПІДПРИЄМЦІВ В СФЕРІ РОЗДРІБНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ОДНОЧАСНО З ЗАСТОСУВАННЯМ ПРОГРЕСИВНИХ СТАВОК ЄДИНОГО ПОДАТКУ В ОБСЯЗІ ДО 1 МЛН. ГРН. РІЧНОГО ОБОРОТУ.